«Жити дорого, а життя нічого не коштує» — ця відома фраза актуальна для сучасного українського суспільства. На жаль, наше життя, дійсно, нічого не варто. Чи не з моральної, а з економічної точки зору. Хоча обидва цих поняття в даному випадку тісно переплетені. Ось один із прикладів, який потряс мене до глибини душі: під колеса «лихача» на пішохідному переході потрапили діти з двох знайомих мені сімей. Дівчинка загинула миттєво, хлопчик у важкому стані був доставлений до лікарні. Небідний власник авто-вбивці, за час, поки батьки були в шоці — одні ховали своєї дитини, а інші намагалися врятувати свого, — примудрився довести, що за кермом був інший. Через час він запропонував фінансову компенсацію обом родинам, щоб ті не виступали проти нього на суді. Сім’я загиблої дівчинки категорично відмовилася від грошей і наполягає на самому суворому вироку цій людині. А от батьки хлопчика, гостро потребують в коштах для лікування сина, сумніваються: покарати кривдника необхідно, але хто оплатить дорогі медпослуги і ліки для дитини?
Я не можу однозначно оцінити цю ситуацію. Вважаю, що кожна сім’я по-своєму права. Розрубати гордіїв вузол змогла б єдина методика оцінки вартості людського життя. Але в законодавстві нашої країни немає єдиних підходів до визначення компенсації за шкоду, заподіяну життю чи здоров’ю людини. Є окремі оцінки, певні різними законами. Наприклад, відповідно до закону про обов’язкову відповідальності власників транспортних засобів, ліміт виплати по збитку, заподіяному ними життю і здоров’ю людини, становить 102 тис.грн. Стільки ж «коштує» життя пасажира міжміського транспорту — потяга чи автобуса. За загибель кожного зі своїх клієнтів авіакомпанія виплачує по 50 тисяч доларів. Компенсації військовослужбовцям, суддям, співробітникам правоохоронних органів і депутатам прив’язані до їх окладу. А оцінку життя жертв стихійних лих здійснює уряд. Сам же українець може оцінити себе тільки в одному випадку — добровільно застрахувавши своє життя. Але й тут мільйон доларів мало кому світить, так як виплата «прив’язується» до розміру річного доходу, помноженого на 5-10 років.
На відміну від України, на Заході єдині методики оцінки людського життя прийняті з середини 60-х років минулого сторіччя. Першими це зробили США і Великобританія, дійшовши висновку, що державі та роботодавцям дешевше встановити єдину методику оцінки людського життя, ніж платити кожному потерпілому стільки, скільки той сам захоче. Сьогодні в тій же Великобританії шкоду, заподіяну життю людини, оцінюється в 1,5 млн. фунтів стерлінгів, а в США — 3 млн. доларів. У країнах ЄС розмір компенсацій коливається від 1,5 до 5 млн. євро.
У світі розроблено багато методик, що дозволяють оцінити людський капітал. В одних країнах оцінюється втрата валового національного продукту, викликаних смертю одного індивіда. В інших — скільки витрачається коштів на те, щоб виростити громадянина, в третіх — наскільки витратним стає лікування потерпілого. По кожній методиці встановлюється економічна «ціна» життя, на яку спирається суд, приймаючи рішення про компенсації. У деяких країнах, наприклад у Німеччині, злочинець може, за рішенням суду, замість позбавлення волі заплатити компенсацію сім’ї жертви. Але розмір виплати буде обчислюватися мільйонами євро.
В Україні така виплата звучить міфічно. Але чому б для початку не встановити єдину методику вартості життя і не визначити розмір компенсації хоча б на рівні 0,5 — 1 млн.грн.? З часом її можна буде збільшити.
Страховий ринок багато років ратує за те, щоб єдина методика економічної оцінки життя була введена в Україні. Цього року наша організація знову ініціювала прийняття такої методики, включивши цей пункт в «Стратегію розвитку страхового ринку до 2018 року». Сподіваюся, справа зрушиться з мертвої точки, так як і в уряді, і в Адміністрації Президента серйозно зацікавилися нашою пропозицією. Звичайно, попереду чекає багато роботи — потрібно вносити зміни в цілий ряд законів України, включаючи Цивільний кодекс. Але ми готові до цього, адже багато галузей, в тому числі і страхова, отримають стимул якісно розвиватися після введення такої методики.
Наприклад, дороги будуть краще, інакше дорожники розоряться на компенсаціях постраждалим, транспорт — надійніше, продукти — свіже. Та й загальний рівень життя — вище. Адже якщо кожен з нас буде знати, що його життя коштує, наприклад, мільйон, він же і берегти такий капітал стане ретельніше. Згодні?

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.